Опис досвіду

Опис педагогічного досвіду вчителя  історії та правознавства Гаркушинської СШ І-ІІІ ступенів Шарко Катерини Олександрівни

Знання можуть бути купою каміння, що задавило особистість.

 Знання можуть бути й вершиною піраміди, на якій стоїть особистість.

В.Розов

Методична проблема,над якою працюю: «Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках історії шляхом застосування ігор-стратегій»

  Актуальність досвіду

 Вимоги до школи з плином часу невпинно зростають. На сучасному етапі, в епоху постіндустріального суспільства та поширення інформаційних технологій,для того щоб відчувати себе освіченою людиною,недостатньо просто володіти певним багажем знань. Традиційний тип навчання за допомогою готових зразків, що засвоюються шляхом заучування та багаторазового тренування, не відповідає потребам часу. Недостатньо просто переказувати інформацію на уроці. Необхідно мати в арсенал такі методи,які активізують пізнавальну діяльність учнів. Саме через максимальну активізацію пізнавальної діяльності учнів на кожному етапі уроку я намагаюся досягти вирішення поставленого завдання.

  Упровадження вказаного досвіду:

-створює умови для формування навичок самостійного здобуття знань;

-формує критичне мислення,здатність виробити  власний погляд на історичні події;

-розвиває інтерес до глибшого вивчення минулого.

  Мета досвіду

 Шляхом активізації пізнавальної діяльності сприяти набуттю школярами ключових та предметних компетентностей ,створити оптимальні психолого-педагогічні умови для інтелектуального розвитку та становлення особистості учня.

  Завдання досвіду:

-  сприяти розвитку навчально-пізнавальної активності учнів,використовуючи різноманітні технології;

-  надати кожному учневі можливість реалізувати себе в пізнанні,навчальній діяльності;

-  формувати у дітей вміння раціонально використовувати набуті знання в практичному житті.

  Теоретичною основою досвіду є ідеї  та дослідження Я. Коменського, В.Сухомлинського,

А.Гартвіга, Ш.Амонашвілі, М.Короткової, К.Баханова, О.Пометун, С.Терно, Я.Лернера та ін.

 З величезної кількості педагогічних стратегій,кожна з яких певним чином виконує функції активізації пізнавальної діяльності, на своїх уроках я найчастіше використовую наступні.

 1.Ігрова технологія.  Гра-це така форма організації навчально-виховного процесу,під час якої дитина із задоволенням,включається в роботу,сприймає навколишню дійсність. У грі учень з інтересом виконує те,що поза межами гри викликає в нього труднощі та здається важким. Гра розвивається за своїми законами,але,в той же час,входить в поле дидактики. Все,що залежить від мене-педагогічно управляти дитячою грою,враховуючи її виховні потенціали та психологічні особливості розвитку дитини.

 В своїй практичній діяльності я помітила,що гра  враховує пізнавальні та психологічні потреби дитини (інтерес до гри є потужним стимулом до пізнавальної діяльності).Урок перетворюється на цікаве дійство,його традиційна суть стає ігровим спілкуванням. Учні  в процесі гри отримують чудові можливості для творчості та активного спілкування,розумового та морального розвитку.

 Найбільше застосовую ігри –змагання (вікторини,КВК тощо) та ігри-імітації (рольові,аукціони знань,історичні суди).Особливо активно розробляю та впроваджую на уроках ігри-стратегії,що,власне, і є проблемою,над якою працюю.

 Влучним вважаю поділ дидактичних ігор,розроблений М.Коротковою .

Згідно здійсненої нею класифікації, всі дидактичні ігри на уроках історії слід поділяти на декілька видів. До першого відносяться ділові ігри, тобто такі, що моделюють ситуацію більш пізньої епохи порівняно з тією, що вивчається. Ділові ігри в свою чергу М. Коротковою поділені на підвиди, до яких відносяться ігри-обговорення та ігри-дослідження. Інший клас дидактичних ігор складають ретроспективні ігри, в яких моделюється ситуація, де учень стає свідком або учасником минулих подій. До цього класу дидактичних ігор дослідниця віднесла рольові та не рольові ігри. Найбільш популярні серед учителів та учнів ігри на основі заданого алгоритму, як то ребуси, кросворди віднесені нею до розряду тренінгових 

 Мене найбільше зацікавило те,що дидактична гра-стратегія містить ознаки як ділових ігор,так і ретроспективних. Наближеність навчання до реальних історичних подій та життєвих ситуацій поєднує гру-стратегію з грою-дослідженням. Відпрацювання ж тактики поведінки та виконання функцій певної особи робить схожою її на рольову гру. Але є й суттєві відмінності:

-         в грі-стратегії  сюжет гри є наслідком ігрової поведінки учасників;

-         головне завдання-не показ акторських здібностей,а влучне та вміле відтворення певної стратегії поведінки,що розглядається як один з варіантів розвитку ситуації.

 За класифікацією К.Баханова,ігри-стратегії подібні до імітаційних. Та все ж ігри-стратегії мають такі ознаки,що дозволяють їх виділити в окремий вид дидактичних ігор:

-         незапланована поведінка окремих учасників гри;

-         кожен з гравців може тільки здогадуватись,якої ж стратегії будуть дотримуватися інші учасники;

-         неоднозначність рішень,наявність елементу невизначеності;

-         невідомі для учасників обставини;

-         поява в самій грі нових учасників.

 Все це змушує швидко орієнтуватися в ситуації,постійно коригувати рольову стратегію. Проведенню гри передує робота з необхідним обсягом матеріалу та додатковими джерелами. Це допомагає виробити лінію поведінки,що має бути переконливою та відповідати історичній дійсності. Під час самого проведення гри іноді виникає суперечка,бо кожен учасник відстоює думку чи переконання свого героя.

 Етапи гри-стратегії,в основному,такі:

 1.Визначення очікуваних результатів.

 2.Підготовчий етап. Сюди я відношу ознайомлення з проблематикою уроку,необхідним навчальним матеріалом(іноді ми це робимо заздалегідь) та формування стратегії поведінки учасників (наприклад,з допомогою карток,уривків з історичних джерел і т.п.).

 3.Ігровий етап. Групи отримують певне завдання,яке вони мають вирішити з точки зору свого героя (наприклад,визначити ставлення українського козацтва,міщанства,духовенства та московських представників до Переяславської угоди).Вчитель також може бути учасником гри,таким чином,непомітно скеровуючи її хід.

 4.Заключний етап. Аналіз результатів гри. Для учнів 6-8 класу надзвичайно важливим є момент рефлексії,коли я цікавлюсь їхнім емоційним станом,тим,чи сподобалась їм гра. А вже потім ми обговорюємо ті моменти,що мали ще й навчальний зміст. Завершується обговорення гри висновками дітей. В старших класах ми відразу переходимо до ключових моментів та визначаємо,чи досягли очікуваних результатів.

 На практиці я помітила,що спочатку перевтілення відбувається досить важко,учням складно відтворювати лінію поведінки героя,не зачіпаючи власний життєвий досвід. Але поступово ми все ж змогли схопити суть такого виду навчальної діяльності. Діти почали самостійно відшуковувати необхідну інформацію,а деякі навіть пропонували теми для проведення ігор-стратегій. Важливим аспектом,на мою думку,є недопущення перетворення дидактичної гри на театральну виставу,в якій на перше місце виходить бутафорія та наперед завчені виступи.

 Специфіка ігор-стратегій в тому,що це метод не на кожний урок і перетворювати вивчення історії на безкінечну гру,хай навіть цікаву і пізнавальну,не варто. Але для опрацювання окремих тем,особливо подій,що не здобули однозначної оцінки в історичній літературі,ми використовуємо його досить активно,особливо в старших класах.

 Найцікавіше та найрезультативніше,на мою думку,цим способом відбувся розгляд аспектів різноманітних міжнародних угод та мирних договорів,що вплинули на Україну та світ в цілому, соціально-економічних питань (у формі захисту інтересів певних суспільних груп ), проблеми державного устрою.

 

 2.Технологія інтерактивного навчання. Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). При правильній організації зростає цікавість до процесу навчання.На мою думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. Форми навчання,які найчастіше мною застосовуються: робота в в парах та  малих групах, «ажурна пилка», «акваріум», «мікрофон»,метод «ПРЕС», «карусель», мозковий штурм та ін

 Робота в парах.  На мою думку,найпростіший в організації,проте досить ефективний інтерактивний метод.Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками.

 Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" ,"секретар", "посередник", "доповідач". Я об'єдную учнів у малі групи, розподіляю завдання між ними. Вони мають за короткий час (5— 10 хв) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи.

 «Ажурна пилка». Метод дозволяє учням працювати разом, щоби вивчити значну кількість  інформації за короткий час, а також заохочує вчитися, навчаючи. Спершу кожен учень працює в «домашній» групі. Завданням для кожного у домашній групі є аналіз та засвоєння певної порції інформації. Потім в іншій групі, яка називається експертною, учні виступають в ролі «експертів» із питання, над яким вони працювали в домашній групі.В останній частині уроку учні знову повертаються до своєї «домашньої» групи, щоби поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп. На практиці найефективніше метод працює в 10-11 класах.

  «Акваріум». Одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

 «Мікрофон». Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".Застосовую,в основному, при підведенні підсумків уроку.

 Метод "Прес" використовую у випадках, коли виникають суперечливі питання,з яких потрібно довести свою думку.Висловлювання учня має таку структуру й етапи :

"Я вважаю, що ..."(у чому полягає точка зору);

"...тому, що..."( причина появи цієї думки)

"... наприклад..."( факти, дані, що підтверджують позицію)

"Отже (тому), я вважаю..."(висновок).

 Дуже подобається дітям такий вид роботи, як «карусель», коли утворюється два кола: внутрішнє і зовнішнє.  У внутрішньому учні сидять нерухомо, а у зовнішньому, рухаючись, через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають обговорити за кілька хвилин декілька тем.

 Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.Ми застосовуємо її на різних етапах уроку.

 3.Технологія розвитку критичного мислення. Методика розвитку критичного мислення - організація навчального процесу згідно з положеннями теорії розвитку критичного мислення. Основні аспекти:
1) цілі навчання формулюємо шляхом створення проблемних ситуацій;
2) використовуються засоби навчання (дидактичні матеріали), що ознайомлюють учнів з принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення;
3) зміст навчання подаємо у вигляді проблемних задач;
4) використовуємо проблемні методи навчання, що створюють ситуації вибору;
5) відбуваються інтерактивні заняття, що передбачають діалог у процесі розв’язування проблемних задач;
6) застосовуємо метод контролю, який забезпечує письмове викладення розв’язків із подальшою рефлексією;
7) викладання здійснюю у демократичному стилі, що надає учням право на помилку та моделює ситуації виправлення помилок.

Методика орієнтується не на запам'ятовуванні фактологічного матеріалу, а на постановку проблеми і пошук її розв'язку. Навчання здійснюю у три стадії:
1) виклик;
2) осмислення;
3) рефлексія.

 Методи розвитку критичного мислення,які я найчастіше використовую,наступні.

 «Фішбоун»(скелет риби).Дає можливість розрізняти складові частини у явищах та подіях,виокремити причини та наслідки,аргументувати відповідь та  підтверджувати її прикладами. Для цього використовуємо схему. Проблему записуємо в «голові» скелету,верхні кісточки-основні поняття,нижні-зміст понять,хвіст-відповідь на запитання(висновки).

  «Асоціативний кущ». Прийом використовую на етапі актуалізації або рефлексії. На дошці пишемо головне слово теми, а навколо — всі слова й фрази, що асоціюються з темою, потім між ними встановлюємо зв’язки, виділяємо аспекти, щодо яких потрібна додаткова інформація.

 Читання з позначками. Має на меті привчити учнів до осмисленого читання тексту з аналізом. Перед почат­ком роботи учням пропоную виділяти в тексті інформацію чотирьох видів і позначати відповідними символами:

- знайома інформація, це я знав раніше (+); - нова інформація (-);

- суперечлива інформація, я так не думав (✓);

- недостатня інформація, про це хотілося б   довідатися більше (?).

 Результатом впровадження розробленої системи роботи над проблемою є:

- зростання активності учнів на уроці, підвищення рівня знань.

- розвиток самостійності мислення дітей, прагнення їх застосовувати в нових ситуаціях;

- результативна участь вихованців у ІІ та ІІІ етапах Всеукраїнської олімпіади з історії;

- формування світоглядних переконань учнів.

Список використаної літератури

1.  Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. – К., 2005. –С.328.

2. Баханов К. Практика використання ігор у навчанні історії в школі / К. Баханов // Вересень. – 2013. Спецвипуск. – С. 37–44.

3. Десятов Д. Л. Використання дидактичних ігор-стратегій на уроках історії // Ігри у навчанні історії в школі / Автор-упор. К. О. Баханов. - Х.: Вид. група "Основа", 2013. - С.28-37

4. Барнінець О. В. Використання ігор на уроках історії у 7-8 класах / Вступна стаття К. О. Баханова / О. В. Барнінець. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 141 с. – (Б-ка журналу «Історія та правознавство», Вип. 01(85))

5. Долбенко Т. Активізація пізнавальної діяльності підлітків: ігрові технології / Т. Долбенко // Рідна школа. – 2004. – №10. – С. 36-39

6.  Дяків В. Г. Ігровий простір як складова життєвого простору дитини / В. Г. Дяків // Історія України. – 2008. - №37. – С. 19-22

7. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007. – 144с.

8. Громова Г. робота в малих групах «Історія в школі». -2001.-№14.

9. Геніг С. Використання інтерактивних технологій в умовах групового навчання. «Історія в школі».-

-2008.- №33.

10. Терно С. О. Критичне мислення – сучасний вимір суспільствознавчої освіти – Запоріжжя, 2009. –

268 с.

6. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.

Наук. ред., передм. О. І. Пометун. – К., 2008. – 220 с. – [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://firstedu.com.ua

12. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект. Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД

Богданова А.М.- 2007.