КОЛЕСО ІСТОРІЇ: Розробки уроків та виховних заходів

ТЕМА.СТАНОВЛЕННЯ АФІНСЬКОГО ПОЛІСА

Клас:6

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

- характеризувати розвиток Аттики ;

-аналізувати процес формування суспільства і держави

в Афінах;

-пояснювати причини боротьби між аристократами і демосом;

-визначати історичне значення реформ Солона і Клісфена та

діяльності Пісістрата;

-пояснювати та застосовувати поняття:

«реформа», «демократія»,

«громадянин», «аристократія», «демос»

Наочність та обладнання: підручник,історична карта,портрети Солона, Пісістрата та Клісфена,мотиваційні та інформаційні картки.

Основні поняття: «реформа», «демократія»,«громадянин», «аристократія», «демос»

Основні дати: VII–VI ст. до н. е. — утворення Афінської держави, 594 р. до н. е. — реформи Солона.

Тип уроку: урок-гра.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ.ВСТУПНА ЧАСТИНА. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1.На початку навчального заняття учні пригадують питання попередніх уроків. Для цього можна застосувати метод фронтального опитування із застосуванням невеликого м’яча (вчитель задає питання і кидає м’яч учневі, який має на це питання відповісти).

ФРОНТАЛЬНЕ ОПИТУВАННЯ
-Що таке поліс?
-Назви основні поліси Еллади.
-Покажи ці поліси на карті
-Що таке демос?
-Хто такі аристократи?
-Коли почалася боротьба між демосом і аристократією?
-Чому почалася ця боротьба?
-Що таке тиранія?
-Хто такий Драконт?
-Що означає вислів "драконівські закони?

2.Вчитель знайомить учнів з темою уроку, очікуваними результатами і завданнями заняття. Також в зошит виписуються ключові дати і поняття уроку.

3.Підготовка до гри. Для проведення гри-стратегії необхідно серед бажаючих обрати учнів,що представлятимуть реформаторів Солона і Клісфена та тирана Пісістрата. Всі інші розділяються на дві групи - «демос» і «аристократія». «Солон» і «Клісфен» отримують інформаційні картки,де містяться основні положення реформ,а «Пісістрат»-заходів. Їхня мета – довести «демосу» та «аристократії» переваги цих змін.

А) РЕФОРМИ СОЛОНА

Реформи Солона (594-560 рр. до н.е.

Реформа	Зміст
Заборона боргового рабства і скасування усіх боргових зобов’язань	Громадян Афін не можна було продавати у боргове рабство
Реорганізація державних органів влади	Вищим органом влади стали народні збори –екклесія, у яким мали право брати участь чоловіки, що досягли 20 років. Рада старійшин – ареопаг, що обирався з аристократів, став розглядами важкі злочини і контролювати роботу чиновників. Була створена рада 400-сот (буле), яка обиралась народними зборами, виконувала роль чиновників і готувала справи для обговорення на народних зборах. Запроваджено суд присяжних (гелія). Присяжним міг стати громадянин, що досяг 30 років. На рік обиралося 6 тисяч присяжних.
Суспільний поділ населення	Усе населення Аттики було поділено на 4 групи за кількістю мір зерна, оливкової олії чи вина, яку мав господар. Перші три групи (п`ятисотмірники, вершники, зевгіти) мали право голосу та обіймати урядові посади, натомість у війську мали служити вершниками і важко озброєними піхотинцями. Ті, хто мав менше 200 мір відносилися до четвертої групи – фетів. Вони мали право лише голосувати, але не могли посідати державні посади. У війську служили легкоозброєними піхотинцями або веслярами на кораблях.

Б) ТИРАНІЯ ПІСІСТРАТА

В) РЕФОРМИ КЛІСФЕНА

Реформи Клісфена

Для того,щоб уникнути встановлення тиранії в Афінах,Клісфен запропонував закон про остракізм-вигнання,заслання.Щорічно громадяни збиралися для того,щоб визначити,чи немає серед них людей,які становлять собою загрозу для всіх.Усім роздавалися черепки(остракі), і кожен міг написати імя тієї людини,яка здавалася небезпечною.Якщо на одному й тому ж імені сходилося багато людей,то цю людину виганяли з міста на 10 років.Вигнання шляхом остракізму вважалося навіть почесним,майно не конфісковувалося,родину не виселяли.Через 10 років вигнанець міг повернутися і користуватися правами громадянина. Клісфен провів реформу виборчого права: тепер усі громадяни мали рівні політичні права,незалежно від свого майнового стану.Клісфен запрпонував проводити виборчі збори не за родами,а за місцем проживання. Тим самим лквідував залишки родоплемінних відносин і поділив Аттику не за родовими ознаками,а за територіальними.Разом почали збиратися сусіди з одного селища чи частини міста. Тепер родова знать не мала змоги впливати на залежних від неї людей. Усі вважалися рівними в державі.Найівжливіші питання вирішувалися на загальних зборах громадян,де кожен міг висловити свою думку. Вибрані посадові особи повинні були звітувати перед народом. Реформи Клісфена остаточно затвердили демократичний устрій в Афінах.

Г) ДЕМОС І АРИСТОКРАТІЯ

«Демос» і «аристократія» отримують лише мотиваційні картки з описом орієнтовної стратегії поведінки.

ДЕМОС

Ви - вільні громадяни,але не маєте права участі в управлінні полісом. Багато хто з вас не має землі або потрапив до боргового рабства.

АРИСТОКРАТІЯ

Ви-нащадки давніх знатних родів. Ви маєте виключне право керувати державою(складаєте ареопаг і з вас обирають архонтів). Ви володієте землею та маєте величезні прибутки з боргового рабства.

ІІІ. ІГРОВИЙ ЕТАП

«Солон», «Пісістрат» та «Клісфен» проголошують основні положення своїх реформ,намагаючись переконати у їх перевагах «демос» і «аристократію».

Останні мають вирішити,які переваги та недоліки мають зміни реформаторів для їхньої соціальної групи та які реформи будуть кращими саме для них.

Представники «демосу» і «аристократії» мають право задавати уточнюючі запитання «реформаторам» під час їхніх виступів.

Потім вони приступають до обговорення та вирішення питання інтерактивним методом «Робота в групах». На цьому етапі дозволяється використання тексту підручника.

Результатом має стати заповнення таблиці та представлення її одним оратором від групи.

РЕФОРМИ СОЛОНА		ЗАХОДИ ПІСІСТРАТА		РЕФОРМИ КЛІСФЕНА
Переваги для нас	Недоліки для нас	Переваги для нас	Недоліки для нас	Переваги для нас	Недоліки для нас

У ході роботи учні мають визначити,які заходи і як саме вплинули на формування демократії. Потім вони виписують це визначення з підручника.

ІV.ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП.АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ГРИ.

Вчитель цікавиться емоційним станом учасників гри,поставивши запитання: "Чи сподобалась гра?", "Які почуття викликала гра?".

Після цього обговорюються ті ігрові моменти,які несли в собі навчальне навантаження.Звертається увага учнів на зміст гри і навчального матеріалу.

Обговорення гри закінчується висновками,які роблять учні.Для цього використовується метод "Прес".Ставиться два питання: "Чиї заходи ви вважаєте найкращими для представників демосу?", "...аристократії?"

V.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)Опрацювати відповідний параграф підручника.

2)Усно відповідати на запитання до нього.

3)Вивчити поняття "демократія"

ДЖЕРЕЛА:

1. Всесвітня історія. Історія України : підручник для 6 кл. загальноосвіт.навч.закладів / О.І. Пометун, П.В. Мороз, Ю.Б. Малієнко. - К.: Видавничий дім "Освіта",2014.

2. Історія античної цивілізації / Балух В.О.-Чернівці: Наші книги, 2007.

3. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. - К.,2007.

4. Десятов Д.Л. Використання дидактичних ігор-стратегій на уроках історії // Ігри у навчанні історії в школі / Автор-упор. К.О. Баханов. - Х.:Вид. група "Основа", 2013. - С. 28-37.

Тема: УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ ДОГОВІР 1654 РОКУ

Клас:8

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

-пояснювати напрямки і мету зовнішньої політики

Богдана Хмельницького;

-аналізувати передумови договору;

-розкривати суть домовленостей,досягнутих

між Московією та Україною;

-характеризувати ставлення різних соціальних груп

українського населення до угоди;

-визначати історичне значення домовленостей;

-пояснювати та застосовувати поняття: «Березневі статті»,

«автономія»,«протекторат».

Наочність та обладнання: підручник,історична карта,портрети Богдана Хмельницького та царя Олексія Михайловича, репродукція картини «Переяславська рада», мотиваційні та інформаційні картки.

Основні поняття: «Березневі статті», «автономія», «протекторат».

Основні дати: 8 січня 1654 р. - Переяславська рада, 21 березня 1654 р – підписання Березневих статей

Тип уроку: урок-гра

Примітка. Зважаючи на важливість теми та складність підготовки,на гру можна виділити два уроки.

Фрагмент картини М.Хмелька "Переяславська рада"

Гетьман Богдан Хмельницький

Московський цар Олексій Михайлович

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ.ВСТУПНА ЧАСТИНА. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1.На початку навчального заняття учні пригадують матеріал попередніх уроків, визначаючи,яким було економічне та зовнішньополітичне становище Гетьманщини напередодні підписання угоди.

Зробити це можна з використанням методу «Правда-неправда» (учні визначають правильні і неправильні твердження,серед названих вчителем,піднімаючи відповідні таблички).

"ПРАВДА-НЕПРАВДА"

1.Роки Національно визвольної війни під проводом Б.Хмельницького-1648-1653 рр. (-)
2.Війна називається Національгл-визвольною, бо український народ боровся проти польського гноблення, за незалежність України. (+)
3.Учасниками війни були козаки, міщани, селяни, православна шляхта. (+)
4.В ході боротьби утворилася Українська козацька держава (Гетьманщина, Військо Запорізьке). (+)
5.Воєводства,що входили до складу цієї держави після Зборівського договору -Брацлавське, Київське, Переяславське. (-)
6.Характерним для адміністративно-територіального устрою Війська Запорізького був поділ на князівства. (-)
7.Битва, програна Б. Хмельницьким- Берестецька,червень 1651 р. (+)
8.Договір,укладений між Гетьманщиною та Польщею після цієї битви- Білоцерківський. (+)
9. Умови цього договору, в порівнянні зі Зборівським,були кращі для Гетьманщини- збільшився козацький реєстр, територія, підвладна гетьману, права козаків і міщан та можливості Гетьманщини в зовнішній політиці розширились. (-)
10.Укладення союзу з Туреччиною було неможливе через одвічне релігійне протистояння та зрад турецьких васалів. (+)
11.В ході війни економічне та соціальне становище Гетьманщини невпинно покращувалося. (-)

2.Вчитель знайомить учнів з темою уроку, очікуваними результатами і завданнями заняття. Також в зошит виписуються ключові дати і поняття уроку.

Робота з поняттями

Автономія-самоврядування певної частини держави,здійснювана в межах загальнодержавного закону.

Протекторат-форма міждержавних відносин,при яких одна сторона визнає над собою верховний суверенітет іншої,насамперед у міжнародних відносинах,зберігаючи автономію у внутрішніх справах і власну династію правителів.

3.Підготовка до гри. Для проведення гри-стратегії необхідно серед бажаючих обрати учнів,що представлятимуть московську сторону-царя Олексія Михайловича і боярина Василя Бутурліна.Всі інші розділяються на групи –«козаки на чолі з Б. Хмельницьким і православна шляхта», «українські міщани», «українське духовенство». «Олексій Михайлович» та «Бутурлін» отримують мотиваційно-інформаційні картки,де містяться основні положення політики Московії щодо України з описом орієнтовної стратегії поведінки та справжні пункти Березневих статтей. Мета-коректувати положення договорів,так,щоб це було вигідно Московській державі.Це єдині учасники гри,яким наперед відомо,які ж угоди справді було укладено.Так як функція корекції досить складна,третім представником "московської сторони" може стати вчитель.

«Козаки і шляхта», «міщани» і «духовенство» отримують мотиваційні картки з описом орієнтовної стратегії поведінки. Мета – виробити свої статті угоди.

А) ЦАР ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ ТА БОЯРИН БУТУРЛІН

Ви-представники держави,що прагне нових територіальних надбань. Від кінця 1648 р. між вашою державою та Гетьманщиною розпочався постійний обмін посольствами. Ви чекали,поки обидві учасниці польсько-української війни знесиляться.Угода з Україною потрібна вам для того,щоб відкрити шлях до Чорного моря і на захід та убезпечити себе від загрози українсько-турецького союзу.Ви маєте на меті підкорити Україну,інтереси ж різних груп українського суспільства цікавлять вас мало.В Переяславі ви відмовилися присягати в церкві українській стороні,показавши цим свою зверхність.Статті,надані вам у березні представниками міщанства ви в основному затвердилиі,козацтва-частково.З українським духовенством порозумітися не вдалося,бо воно не захотіло визнавати зверхність Російської церкви.

Документ 1. Із грамоти царя Олексія Михайловича Богданові Хмельницькому про згоду взяти Україну під захист (22 червня 1653 р.)

«І ми, великий государ, увірувавши в Бога благою ревністю і побажавши, аби християнська віра у вас не перевелася, але таки виповнювалася і великого пастиря Христа Бога нашого стадо примножувалося, як каже: і буде єдиним стадо і єдиний пастир, — дозволили вас прийняти під нашу царської величності високу руку, тим то й не будете ворогом хреста Христового для притчі і хули. А ратні наші люди за нашим царської величності указом збираються і до ополчення готуються. І для того надіслали ми, великий государю, до вас стольника нашого Федора Обросимовича Лодиженського, щоб вам, гетьману, і всьому Запорізькому війську наша царська милість була відома. І прислали б до нас, великому государю до нашої царської величності, посланців своїх, а ми, великий государ наша царська величність, надішлемо до вас наших царської величності думних людей».

Документ 2. М. Аркас про Переяславську раду

«...І от восени, коли стояв Хмельницький на Поділлі, прийшла звістка, що вже їдуть до нього посли з Москви і цар обіцяє на весну прислати військо. Посли московські — боярин Бутурлін, окольничий Ольферєв і думний дяк Лопухін із військовим почтом з 2 00 стрільців приїхали у Переяслав саме під Новий рік. Стрів їх переяславський полковник Павло Тетеря та протопоп. На Водохреще року 1654 приїхав у Переяслав і гетьман і на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина з усіх полків, з усієї України з’їхалися до Переяслава. Об 11-й годині вийшов на майдан гетьман і почав свою промову до війська... Потім прочитано царську грамоту — і в ній цар обіцяв Україну в ласці держати і від ворогів обороняти. Послів покликав тепер гетьман у церкву до присяги. Гетьман зі старшиною домагався, щоб посли московські присяга ли за царя, що він вольності й порядки України порушати не буде й ворогам її на оддасть на поталу. На те бояри сказали, що вони сього не зроблять, бо Московський цар — «самодержець» і присяги своїм підданим не складає. Але нехай люде не бояться: цар їх не видасть і всі вольності й права оборонить та збільшить. Ся несподіванка дуже здивувала гетьмана і старшину. Не знали, що робити. Вийшли з церкви й радилися на подвір’ї... Послали до Бутурліна, щоб таки присягнув, іначе військо буде вагатися і не схоче цареві присягати. Посли стояли на свойому. Довго так тяглося. Нарешті Хмельницький і старшина, щоб помочі московської не втрачати, згодилися присягнути й так і постановили, що пізніше вони пошлють до Москви своїх послів, і ті з царем і боярами умовляться про українські порядки...»

Документ 3. З «Привілеїв Війську Запорозькому», наданого російським царем Олексієм Михайловичем (27 березня 1654 р.)

«То ми, великий государ, підданого нашого Богдана Хмельницького і все наше Військо Запорозьке пожалували — веліли їм бути під нашою, царського величества, високою рукою, згідно з давнішими їх правами і привілеями, даними їм від королів польських і великих князів литовських, і тих прав і вольностей нічим нарушати не веліли. Судитися веліли їм у своїх старших по давніших правах їх, а наші царського величества бояри і воєводи в їх військові суди мішатися не будуть. Число Запорозького війська, за їх власним проханням, веліли ми означити в 60 000 реєстрових, і щоб завжди се число було повне. А коли б волею Божою прийшла гетьманові смерть, ми, великий государ, лишили Запорозькому Війську вибрати гетьмана самим між собою, по давньому звичаю, а кого виберуть гетьманом, про те писати до нас, великого государя; а той нововибраний гетьман аби вчинив присягу нам, великому государю, при тім, кого ми вкажемо. Також маєтків козацьких і земель, які вони мають для прожитку, від них і від дітей удів, які зостаються по козаках, ми не веліли відбирати, а бути при них по-давньому. А коли почнуть приходити у Військо Запорозьке до гетьмана Богдана Хмельницького посли з котрихось пограничних держав з чимось добрим, ми, великий государ, таких послів гетьманові лишили приймати й відправляти, а нам, великому государеві, зараз писати про все: з яких держав і в яких справах ті посли були прислані і з чим відправлені. А коли б якісь посли були прислані від когось з якоюсь справою, противною нам, великому государеві, — таких послів війську затримувати і також зараз писати про них до нас, а без нашого указу назад їх не пускати. А з турецьким султаном і польським королем без нашого указу зносин не мати.

...Богданові Хмельницькому, гетьманові, і всьому Війську Запорозькому бути під нашою високою рукою... Служити нам. Всякого добра шукати і на наших неприятелів, куди їх буде наш государський наказ, ходити і битися, і всім нам бути в нашій государській волі вовіки».

Також "московській стороні" надається текст з умовами статтей та резолюцією на них.

Б)"КОЗАКИ НА ЧОЛІ З Б.ХМЕЛЬНИЦЬКИМ І ПРАВОСЛАВНА ШЛЯХТА"

Ви- представники провідних соціальних груп Гетьманшини.Ваша мета- знайти зовнішнього союзника у боротьбі з Річчю Посполитою, не втративши при цьому незалежності. Питання,вирішення яких цікавить вас:

-територіальні; -збереження прав і привілеїв; -козацького реєстру та платні; -податків та адміністрації; -військові та зовнішньополітичні; -релігійні.

В)"УКРАЇНСЬКІ МІЩАНИ"

Ви-представники від міст Гетьманщини. Ви вже достатньо настраждались від довготривалої війни,тому головне прагнення-зберегти "права і вольності", надані ще литовськими князями та польськими королями.

Г)"УКРАЇНСЬКЕ ДУХОВЕНСТВО"

Ви-православні українські священики.Те,що ви підпорядковані київському митрополиту,гарантує вам збереження прав і маєтностей.Тому ваша мета- зберегти таке становище.

ІІІ. ІГРОВИЙ ЕТАП

"Московська сторона",ознайомившись з інформацією,чекає на "посольства".

"Козаки і шляхта","міщани" і "духовенство" розробляють власні проекти угоди,відповідно до своєї стратегії поведінки.Зробити це можна з використанням методу "Акваріум".

МЕТОД "АКВАРІУМ"

Одна з груп сідає в центр класу,утворивши внутрішнє коло.Учасники групи починають обговорювати проблему.Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням,не втручаючись у хід обговорення.Групі,що працює,для виконання завдання необхідно:

-прочитати вголос проблему;

-обговорити її в групі,використовуючи метод дискусії;

-дійти спільного рішення.

Далі групи по черзі представляють результати своєї роботи,ознайомивши "московську сторону" з своїми вимогами. Остання коригує ці вимоги у відповідності з історичними реаліями.

ІV.ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ГРИ

По закінченню гри відбувається обговорення.

ЗАПИТАННЯ

1.Чи збіглася ваша рольова стратегія з особистим ставленням і оцінкою українсько-московського договору 1654 року? Чому ?

2.У чому,на вашу думку.полягає історичне значення Переяславської угоди?

3.Як ви вважаєте,якою була головна мета гри?

4.Чи вдалося нам її досягти?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)Опрацювати відповідний параграф підручника

2)Усно дати відповіді на запитання до нього

3)Заповнити таблицю "Становище України за умовами Переяславського договору"

(Орієнтовний варіант заповнення)

Становище України за умовами Переяславського договору
Критерії для порівняння	Права	Обов’язки
1. Управління	Збереження ознак управління та території держави	Бути «під високою рукою» російського царя
2. Гетьман	Виборність гетьмана за старими звичаями	Присяга гетьмана на вірність російському цареві
3. Суд	Судочинство залишалося за старими звичаями	Невтручання російського уряду в судочинство на Україні
4. Військова справа	Козацький реєстр 60 тис. козаків	Розміщення у Києві та Чернігові російських воєвод з військовими загонами. Ходити у військові походи за наказом російського царя
5. Міжнародні відносини	Право на дипломатичні відносини з іншими державами	Доповідати російському царю все про зовнішньополітичну діяльність. Заборона дипломатичних відносин з Польщею й Туреччиною
7. Фінанси	Збереження власної фінансової системи	Сплачувати грошову данину на користь російського царя
8. Привілеї	Збереження традиційних станових прав і привілеїв населення, зокрема козацтва	Не займання козацьких прав і привілеїв та землеволодінь

ДЖЕРЕЛА:

1.Історія України : підручник для 8 класу / Власов В.С. - К.: Генеза,2008.
2.Історія України : посібник для вузів / О.Д. Бойко. - К.: Академвидав,2002.
3.Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. - К.,2007.
4.Десятов Д.Л. Використання дидактичних ігор-стратегій на уроках історії // Ігри у навчанні історії в школі / Автор-упор. К.О. Баханов. - Х.: Вид. група "Основа",2013. - С.28-37

ТЕМА.ВІДЕНСЬКИЙ КОНГРЕС.УТВОРЕННЯ СВЯЩЕННОГО СОЮЗУ

Клас:9

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:
-встановлювати хронологічну послідовність подій;
-пояснювати характер,спрямованість та наслідки рішень
Віденського конгресу;
-характеризувати політичні розбіжності держав-учасниць
Віденського конгресу;
-показувати на карті територіальні зміни в Європі;
-визначати історичне значення Віденського конгресу
та утворення Священного союзу

Наочність та обладнання: підручник, історична карта, портрети Олександра І,
Франца І,Фрідріха Вільгельма ІІІ ,інформаційні картки.

Основні поняття: "Віденський конгрес", "Священний союз"

Основні дати: 1 листопада 1814 р.- початок роботи Віденського конгресу, 9 червня 1815 р.- підписання Заключного акту Віденського конгресу, вересень 1815 р.- створення Священного союзу.

Тип уроку: урок-гра.

Олександр І

Фрідріх Вільгельм ІІІ Прусський

Франц І Австрійський

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ.ВСТУПНА ЧАСТИНА. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1.На початку навчального заняття учні пригадують матеріал попередніх уроків.Зробити це можна,застосувавши такий прийом технології розвитку критичного мислення як "Кластери",використавши ключове словосполучення:"Франція в період правління Наполеона".

"КЛАСТЕРИ"

Це спосіб графічної організації матеріалу, що дозволяє зробити наочними ті розумові процеси, які відбуваються при зануренні в ту або іншу тему. Кластер є відбиттям нелінійної форми мислення.

Послідовність дій така:

- Посередині чистого аркуша (класної дошки) написати ключове слово або пропозиція, що є «серцем» ідеї, теми.

- Навколо «накидати» слова або пропозиції, що виражають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми. (Модель «планети і її супутники»)

- У міру запису, що з’явилися слова з’єднуються прямими лініями із ключовим поняттям. У кожного з «супутників» у свою чергу теж з’являються «супутники», установлюються нові логічні зв’язки.

У підсумку виходить структура, що графічно відображає міркування, визначає інформаційне поле даної теми.

2.Вчитель знайомить учнів з темою уроку, очікуваними результатами і завданнями заняття. Також в зошит виписуються ключові дати і поняття уроку.Далі вчитель зазначає,що після розгрому Франції необхідно було визначити основи післявоєнного облаштування Європи.

МЕТОД "МОЗКОВИЙ ШТУРМ"

Учитель пропонує учням за допомогою методу «Мозковий штурм» визначити коло питань, які б могли обговорюватися на Віденському конгресі. Орієнтовні відповіді:
- Основи роботи Віденського конгресу;

- доля Франції;

- доля реформ Наполеона у Франції та інших державах;

- доля Священної Римської імперії німецького народу;

- територіальні претензії країн-членів антифранцузької коаліції;

- можливе укладення союзів з іншими державами.

3.Підготовка до гри.
Вчитель пропонує учням розв'язати ці проблеми,виступивши від імені зацікавлених сторін. Школярі створюють групи,що будуть виступати від імені Франції,Великої Британії,Росії,Пруссії та Австрії.Завдання кожної групи полягає в тому,щоб виробити план розв'язання проблем,враховуючи інтереси "власної країни".Всім групам роздаються інформаційні картки.Також учні мають знати наперед,що три держави-учасниці мають об'єднатися в союз,забезпечивши цим свої стратегічні зацікавленості.Але учасники мають самостійно визначити,які це країни.

А) РОСІЯ

Росію на конгресі представляв імператор Олександр І, дипломати А.К.Разумовський, К.В.Нєссєльроде, Г.О.Штакєльберг.
Ясно, що російська делегація поставила питання про створення такої політичної рівноваги в Європі, яка б надала Росії можливість впливати на європейські справи і унеможливила створення проти неї ворожої коаліції європейських держав. Росіяни хотіли зберегти суперництво Австрії і Пруссії, що послабляло політичні вагу і вплив кожної з них, у той самий час воліли не допустити надмірного послаблення Франції, завдяки чому могли занадто посилитися німецькі держави.
Олександр I був зацікавлений у подальшій долі Польщі щодо її приєднання до своєї імперії зі статусом автономного Царства Польського з власною конституцією і збереженням мікрополітичного устрою (владної структури на місцях). Надати ж полякам державну самостійність в їхніх етнографічних межах не збирались ні Австрія, ні Пруссія, ні Росія. Олександр I знав, що його проект приєднання Польщі має зустріти опір Великої Британії, Австрії та Франції; а Пруссію цар розраховував винагородити Саксонією.

Б) ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Представником Великої Британії на Віденському конгресі був статс-секретар Р.Г.Стюарт, віконт лорд Кестльрі, пізніше його замінив герцог А.У.Веллінгтон. Британська політика ґрунтувалася на закріпленні власної торгово-промислової гегемонії та збереженні захоплених французьких і голландських колоній, що лежали на шляху до англійської Індії. Головним завданням англійці вважали посилення й Австрії, й Пруссії на противагу Франції з Росією – така рівновага європейських держав надала би Британії змогу зіграти між ними роль арбітра. На Віденському конгресі Кестльрі надав підтримку Пруссії у проблемі Рейнських провінцій та намагався перешкодити Росії у польському питанні.

В) АВСТРІЯ

Господарка Віденського конгресу – Австрія була представлена імператором Францем I та канцлером князем К.Меттерніхом. Мета Австрії полягала у недопущенні серйозного посилення своїх старих суперниць – Пруссії та Росії. Базуючись на принципах абсолютизму і легітимізму, Меттерніх відстоював недоторканість прав Саксонської династії задля перешкоджання передачі Прусії Саксонського королівства, яке становило буферну територію між Австрією і Пруссією .
Меттерніх прагнув забезпечити гегемонію Австрії в Німеччині й не допустити приєднання Польщі до Росії. Він був зацікавлений у відновленні австрійського панування над Ломбардією, Венецією і дрібними італійськими герцогствами – територіями, які австрійці втратили за часів Наполеона.
У намаганнях зберегти і закріпити багатонаціональний склад Австрійської імперії, зокрема, панування австрійців над італійцями, угорцями і слов'янами, Меттерніх виступав проти всіх ліберальних і національно-визвольних рухів.

Г) ПРУССІЯ
На Віденському конгресі Пруссію представляв король Фрідріх Вільгельм III, канцлер Гарденберг та прусський посол в Австрії, відомий вчений В. фон Гумбольт. В основі прусської політики лежало бажання отримати Саксонію і нові стратегічно важливі та багаті володіння на Рейні. Прусська делегація вимагала найсуворіших рішень щодо переможеної Франції (але проти такої жорсткості виступала Росія, тому мир з Францією був м'якішим за прусські вимоги).

Д) ФРАНЦІЯ

Представником Франції був Талейран. Йому вдалося скористатися розбіжностями між державами-переможницями, залучити на свій бік малі держави, які побоювалися поглинання своїх територій великими державами, що об'єдналися проти останніх. Фактично він отримав право брати участь у переговорах на одному рівні з чотирма союзниками.
Франція, вбачаючи за свого головного ворога Пруссію, не хотіла допустити її посилення, тому Талейран рішуче виступив проти позбавлення саксонського короля престолу і володінь. Талейран і король Людовик XVIII прекрасно розуміли, що Франція не може розраховувати на жодні територіальні збільшення і для неї буде великим успіхом збереження того, що їй було залишено за Паризькою мирною угодою 1814 р.

ІІІ. ІГРОВИЙ ЕТАП

Кожна група оголошує свій варіант розв'язання поставлених проблем.

Потім групи у формі переговорів вирішують, яким чином узгоджуватимуть поправки, чи буде взятий за основу якийсь проект, чи на підставі п'яти буде робити новий. Під час узгоджувального процесу сторони можуть провести і «таємні переговори», щоб досягнути компромісів.Також вчитель наголошує на необхідності створення коаліції держав.

Важливим моментом під час проведення переговорів стає дотримання певних правил, на які вчитель повинен звернути увагу учасників гри.

Результатом переговорів повинно стати певне компромісне рішення, яке оформлюють у письмовому вигляді.

ІV.ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ГРИ

Учням на цьому етапі пропонується порівняти власний варіант розв'язання проблеми репарацій з тим, як вирішували цю проблему в реальному історичному часі.Це можна зробити,використавши відповдний текст підручника.

Після цього проводиться обговорення гри навколо питань:

1.Чим вироблений учнями варіант відрізняється від "історичного"?

2.Який із варіантів унеможливлював наростання напруженості в міжнародних відносинах? 3.Наскільки важко було знаходити компромісне рішення?

4.Чого навчила вас гра, учасниками якої ви стали?

5.До яких висновків ви дійшли ?

V.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Опрацювати відповідний параграф підручника.

2.Письмово скласти тезовий план по ньому.

ДЖЕРЕЛА:

1.Всесвітня історія: підручник для 9 класу / Гісем О.В., Мартинюк О.О.-Х.: "Ранок",2009.
2.Коппель О. А., Пархомчук Е. С. Міжнародні системи і глобальний розвиток. — К.: ФАДА, ЛТД, 2005.
3.Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. - К.,2007.
4.Десятов Д.Л. Використання дидактичних ігор-стратегій на уроках історії // Ігри у навчанні історії в школі / Автор-упор. К.О. Баханов. - Х.: Вид. група "Основа",2013. - С.28-37

5.Терно С.О. Методика розвитку критичного мислення школярів у процесі навчання історії / С.О. Терно : [посібник для вчителя]. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012.

ТЕМА.ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ

Клас:10

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:
-встановлювати хронологічну послідовність подій;
-характеризувати взаємовідносини ЦР та ТУ;
-визначати та порівнювати головні ідеї та зміст І і ІІ унівкрсалва ЦР:
-порівнювати різні т.зору щодо діяльності УЦР;
-визначати історичне значення проголошення автономії України

Наочність та обладнання: підручник, історична карта, портрети історичних діячів,документальні світлини,тексти І та ІІ універсалів ЦР,інформаційні картки.

Основні поняття: автономія,універсал,Тимчасовий уряд,Генеральний Секретаріат.

Основні дати: 23 червня 1917 р. проголошення І Універсалу УЦР;

квітень 1917 р. - Всеукраїнський національний конгрес;

28 червня 1917 р. - формування Генерального Секретаріату;

16 липня 1917 р. - проголошення ІІ Універсалу УЦР.

Тип уроку: урок-гра.

Всеукраїнський національний конгрес

Грушевський М.С.

Винниченко В.К.

Петлюра С.В.

Керенський О.Ф.

Терещенко М.І.

Церетелі І.Г.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ.ВСТУПНА ЧАСТИНА. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1.На початку навчального заняття учні пригадують матеріал попереднього уроку.

БЕСІДА ЗА ЗАПИТАННЯМИ

1)Які події відбулися в Україні у березні 1917 року?Який характер вони мали?

(національно-демократична революція)

2)За яких обставин була утворена Українська Центральна Рада? Її представники.

3)Мета її діяльності.

4)Хто такі автономісти? Хто такі самостійники?

5)Які погляди щодо майбутнього державного устрою переважали в українському національному русі на початку революції? Чому ви так вважаєте? Чим це можна пояснити?

Автономія-самоврядування певної частини держави,здійснювана в межах загальнодержавного закону.

Універсал-розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру.Універсалами також називали маніфести УЦР, що виконували функції основних тимчасових документів конституційного характеру.

Генеральний секретаріат — виконавчий орган, уряд, сформований УЦР.

Тимчасовий уряд Росії (рос. Временное Правительство) — російський уряд від лютневої (березневої) революції 1917 року до більшовицького перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917, складений з членів конституційно-демократичної, соціалістів-революціонерів і

соціал-демократичної партій.

3.Вчитель наголошує,що наприкінці уроку учні повинні будуть дати відповідь на запитання,яке ставиться їм заздалегідь.

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ
"Як ви розумієте вислів В.Винниченка про тактику ЦР у відносинах з Тимчасовим урядом: "Ні бунту, ні "покірності"?

3.Підготовка до гри.

Вчитель пропонує учням вирішити питання подальшого державного устрою та взаємовідносин ЦР і ТУ,виступивши від імені зацікавлених сторін.Учні повинні самостійно визначити ті питання,що потребують вирішення,узгодження і затвердження. Допомогти їм це зробити може індивідуальне опрацювання матеріалу,що стосується проведення Всеукраїнського національного конгресу та знання,отримані на попередніх уроках.

ВСЕУКРАЇ́НСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ КОНГРЕ́С – зібрання представників українських політичних партій і громадських організацій. Відбувся 6–8 квітня 1917 у Києві у приміщенні Купецького зібрання, нині Нац. філармонія України. Його скликанню передувала значна організац. робота під кер-вом М. Грушевського. За задумом організаторів В. н. к. повинен був розглянути реалії та перспективи нац. буд-ва, остаточно затвердити УЦР як всеукр. нац. орган, поширити її вплив на всю тер. України. На ньому були представлені делегати від різних верств насел., багатьох політ. партій та громад. рухів, т-в, спілок та орг-цій, фронтових частин і флоту, усіх укр. губерній, Галичини, Буковини, Бессарабії, Холмщини, а також укр. громад Кубані, Москви, Петрограда (нині С.-Петербург) та ін. тер. поза межами України. Всього на конгрес прибуло 1500 делегатів, з яких 700 – із вирішал. голосом, 200 – із дорадчим і 600 – запрошених та гостей. Вступним словом конгрес відкрив голова УЦР М. Грушевський. Головував на ньому найстаріший з-поміж делегатів, представник Кубані С. Єрастов. З гол. питань – нац. буд-ва та реорганізації УЦР на нових демократ. засадах – делегати заслухали доповіді Д. Дорошенка «Державне право і федеративні змагання на Україні», О. Шульгина «Федералізм. Домагання демократичної федеративної Російської Республіки», Ф. Крижанівського «Спосіб і порядок фактичного творення автономної України і відносини до російських Установчих зборів». Єдиною формою держ. устрою Росії В. н. к. визнав федеративну демократ. респ. Учасники конгресу висунули вимоги нац.-територ. автономії України, практ. реалізації принципів автоном. життя, врегулювання кордонів у згоді з волею населення, участі України у мирній конференції. Конгрес затвердив норми обрання до УЦР: дві третини представників – від губерній і міст, третина – від київ. укр. орг-цій та ін. центр. установ, і обрав склад УЦР із 118-ти осіб. УЦР надавалося право розширити свій склад на 15 %, щоб у процесі її перетворення на орган крайової влади охопити представників нац. меншин. Головою УЦР таємним голосуванням майже одноголосно обрано М. Грушевського, його заступниками – В. Винниченка і С. Єфремова. 8 квітня УЦР обрала Виконав. ком-т, який від липня називався Малою Радою. З ініціативи Селян. спілки одноголосно було вирішено спорудити у Микол. саду навпроти Ун-ту св. Володимира на місці пам’ятника Миколі І пам’ятник Т. Шевченку. В. н. к. дав поштовх розвиткові укр. нац. руху, виявив організовану волю укр. народу до відродження нації та утворення незалеж. держави. Він став тріумфом ідеї укр. державності і фактично першими Установ. зборами України, які обрали УЦР – перший укр. парламент.

Літ.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. Т. 1. Уж., 1930; Хміль І. На шляху відродження української державності (Український національний конгрес – з’їзд, 6–8 квітня 1917) // Істор. зошити. К., 1994. Вип. 2.

Школярі створюють дві групи,що будуть виступати від імені ЦР і ТУ.Завдання кожної групи полягає в тому,щоб виробити план розв'язання проблем,враховуючи інтереси "власної країни". В підсумку роботи вони мають розробити і узгодити проекти документів-"І та ІІ універсалів",причому "І універсал" група "УЦР" розробляє самостійно,поки учні з групи "Тимчасовий уряд" знайомляться зі своєю стратегією з допомогою інформаційно-мотваційної картки.Текст "ІІ універсалу" розробляється на основі компромісних переговорів.

ТИМЧАСОВИЙ УРЯД

На початку двадцятого століття, Російська конституційно-демократична партія, широко відома як кадетська, зважаючи на високий культурний рівень і широке коло інтересів своїх членів, була, можливо, найбільше наближеною до розуміння масштабу національної проблеми в Російській імперії. Якщо вона надмірно не переймалася проблемою збереження державної цілісності ири встановленні в Росії демократії, то лише через те, що кадети ніколи не сумнівалися, що стрімка хода ідустріалізації і модернізаціі разом з силою величі російської культури, повинні неминуче привести до асиміляції національних меншин. Як висловився один з представників кадетського кола: "мова капіталізму [в цій частині світу] повинна була бути російською.

Ця самовпевненість в неминучій перемозі російської культури,як обов'язкового фактору об'єднання, який збереже цілісність багатонаціональної країни,раптом була розбита вщент подіями березня 1917 року. Падіння династії Романових, на думку кадетів, відбулося ще до того як вищезазначені сили асиміляції, оволоділи неросійськими народами. Ця обставина змусила кадетів, які на початку весни 1917 року стали біля керма країни, якнайшвидше розробити новий підхід до впрішення проблеми національних меншин.

Як же поставилися конституційні демократи до українського пгітання в цей критичний момент російської історії? Вони не намагалися його тривіалізувати або спрощувати, як це робили інші партії правої та лівої частин політичного спектру. 3 одного боку, на відміну від правих, кадети не розглядали український рух як наслідок іноземної інтриги, навіть, якщо вони іноді і посилалися на цей факт для того, щоб дискредитувати лідерів українського руху. 3 другого боку, на відміну від лівих всіх напрямків, включаючи і більшовиків, вони не інтерпретували інтенсифікацію українського політичного руху на зламі століть як емоційну реакцію на короткозору царську політику дискримінацій і репресій. Вони добре розуміли питому вагу українського національного руху, очоленого інтелігенцією, здатною створити міцний зв'язок з народними масами. Саме ця риса українського проводу турбувала кадетів як перед, так і під час революції

3 початком березневих подій російські політики і не підозрювали, як вказував Павло Мілюков в своїй "Історії російської революції", що за обережно і завбачливо сформульованими і вміло представленими вимогами широкої національнотериторіальної автономії України стояв ніхто інший, як Михайло Грушевський. Саме він, цитуючи російського історика, "набув досвіду в національному русі в Галичині, на австрослов'янській землі, і в даний момент проводив гнучку тактику, яку він використовував у боротьбі проти Відня, тепер вже проти петроградського централізму."3 Так само і видатний вчений,юрист кадет барон Борис Нольде оцінював Грущевського як "старого європейського політичного борця, вихованого в школі тонких політичних формул і складної політичної боротьби", що височів над політичними дилетантами, які стояли при владі після падіння старого режмму як у Києві, так і Петрограді. Отже, політики з кадетської партії, що очолювали Тимчасовий уряд з березня до липня 1917 року визнавали, що в особі Михайла Групгевського вони мали рівню, якщо не постать вищого рангу.

Діячі ТУ розуміли, що українські провідники, реалізуючи свою національну мету, прагнули покладатись на підтримку народних мас. Досягнуті в цьому напрямі успіхи навесні 1917 року зробили український рух надзвичайно небезпечним в очах Тимчасового уряду, який перебрав на себе роль гаранта державних інтересів Росії.

Перший контакт між Тимчасовим урядом і українцями відбувся через два тижні піс'ля падіння монархії коли делегація українців Петрограда відвідала голову уряду князя Георгія Львова.(і відносна поміркованість вимог делегації, зосереджених переважно на задоволенні культурних потреб, не викликала особливнх заперечень російського прем'єр-міністра, тому що це відповідало позиції Тимчасового уряду в національному питанні).

Однак, більш досвідчені міністри представники кадетської партії знали, що суттєві вимоги, які дійсно матимуть принципове значення ,надійдуть безпосередньо з Києва.

Природа і характер цих вимог були яскраво окреслені у статті М.Грушевського "Велика хвиля", яка була написана незабаром після повернення історика до Києва і опублікована у "Новій Раді" 25 березня 1917 року У своїй чітко сформульованій позиції щодо нових відносин між Україною і Росією, М. Грушевський сміливо наголошував, що настала нова ера у відносинах між центральним урядом і національностями колишньої імперії. На думку голови щойно утвореної Української Центральної Ради, зміна відносин виникла не тільки через розширення громадських прав і свобод здобутих населенням зниклої Російської імперії. 3 падінням Романових, зазначав Грушевський, зв'язки України з Росією формально були роз'єднані і українське питання формально перестало існувати. Через це, підкреслював він: "Нічого більш помилкового не може бути тепер, як витягувати старі українські петиції й подавати їх наново правительству як наші домагання в даннім моменті [...] Те, чого ми добивалися п'ять, чотири, три, навіть рік тому [...] ніяк не може вважатися задоволенням українських потреб, "розв'язанням українського питання" для даного моменту. Се треба з усею рішучістю сказати [...] Потреби і домагання України розгортуються в усій широті. Найбільше нещастя всій хвилі і для правительства, і для провідників громадянства се не поспіти за скорим розгортаниям домагань моменту".

Для того, щоб не лякати росіян в Петрограді і в Києві і, щоб не бентежити надзвчайно впливову українську соціалістичну інтелігенцію, виховану в дусі інтернаціоналізму і тому оптимістично переконану, що "федерація є вищою формою міжнародної взаємодії, на відміну від незалежних держав", М. Грушевський, непохитно наголошуючи насуверенітеті українського народу, передбачливо визнавав у всіх своїх програмних заявах ідею федерації, демонстрував бачення нової державної системи, заснованої на принципі рівності, державної системи, яка згодом повинна стати частиною панєвропейської федерації вільних націй. Зміна принципів побудови відносин між Росією і колишніми імперськими володіннями, чітко і ясно викладена у статті Грушевського, не могла не викликати роздратування Тимчасового уряду, експерти якого відмовилися ці принципи визнавати. Вони перейшли до тактики затримування і відкладення важливих рішень стосовно національного питання до скликання Всеросійських Установчих зборів.

Насправді керівництво Тимчасового уряду розраховувало не так на ймовірну більшість росіян в Установчих Зборах (правда, відданість цієї більшості ставала все сумнівнішою з поглибленням революції), як на швидке закінчення війни, на перемогу Антанти, що забезпечило б Петроград силою, необхідною для відновлення впливу в державі. У атмосфері росту національних рухів, які активізувалися світовим конфліктом, лідери Тимчасового уряду непохитно вірили, що Росії в альянсі з Великобританією і Францією буде забезпечене славетне майбутнє.

Тимчасовий уряд досить вдало використовував ідею скликання Установчих Зборів, як інструмент збереження єдності імперії. Hi кадети в Тимчасовому зфяді, ні голова УЦР не довіряли один одному. Грушевський як історик і політик знав, що російський уряд, очолений лібералами або соціалістами, не погодиться на федерацію засновану на принципі рівності. Російська ліберальна інтелігенція, з іншого боку, дуже вірно зрозуміла, що мета Грушевського, незважаючи на його постійні заяви про федерацію, була не менше ніж територіальне відокремлення України від Росії, бо лише на непохитних засадах рівності. могло початись будівництво федерації. Навіть рішення Центральної Ради про скликання Національного Конгресу у Києві для обговорення засад майбутньої федерації було спрпйняте політиками Петрограда, як маневр Грушевського, спрямований на посилення української позиції у стосунках з центром. Ці зусилля, з одного боку, могл'и примирити національні меншості України, включаючи впливову групу росіян в Києві, а з іншого боку, при прямих контактах і співпраці з лідерами неросійських народів імперії, могли б суттєво посилити позицію УЦР у боротьбі з центром.

Перша безпосередня зустріч між представниками Ради і Тимчасового уряду відбулася у травні 1917 року саме після урядової кризи, що закінчилася створенням першого коаліційного складу уряду, в якому вже не було Павла Мілюкова. Ця обставина була на користь українців. I дійсно, вони не отримали відвертої відмови на своє прохання висловитись позитивно щодо нащонально-територіальної автономії. Вимоги Ради були передані на розгляд юристів експертів, яких очолював видатний знавець міжнародного права Борис Нольде. Це був прояв згадуваної тактики гальмування, яку часто використовували політики Петрограда. Затягування розгляду цієї вимоги було лише частиною добре спланованої гри, фінал якої міг бути легко передбачений: питання автономії України та інших національностей, як оголосила комісія Нольде, могло бути вирішено лише майбутніми Установчими Зборами. Намагаючись ствердитись після недавньої кризи, Тимчасовий уряд поставив під сумнів правоспроможність Ради виступати від імені українського народу, а новий військовий міністр Олександр Керенський заборонив скликання другого Всеукраїнського військового з'їзду, запланованого на червень.

Молоді, політично недосвічені, деякі з незакінченою академічною освітою, лідери українських соціалістичних партій, що домінували в Центральній Раді і Генеральному Секретаріаті, могли справді вірити, що угода з Тимчасовим урядом щодо федерації буде можливою, і Винниченко, голова української делегації до Петрограда, безперечно, щиро вів переговори для досягнення компромісу як з представниками Петроградської ради, так і з членами Тимчасового уряду. Голова УЦР Михайло Грушевський, не мав особливих ілюзій щодо поведінки та рішення уряду. Неприйняття Петроградом українських вимог навіть не було несподіванкою для стратега українського суверенітету. Ця відмова давала Центральній Раді можливість виправдати відважні та практичні кроки, які вона мала, як він вважав, далі зробити у напрямі до незалежності.

На негативне ставлення уряду до своїх вимог та заборону другого Всеукраїнського військового з'їзду УЦР відповіла рішучіш наміром до проголошенням автономії України у своєму Першому універсалі.

Проголошення Універсалу стало великою резонансною подією тому, що Центральна Рада отримала не тільки захоплену підтримку від різних українських конгресів і маніфестацій, які відбувались у Києві і інших містах по всій Україні, але і від Всеросійського з'їзду робітничих і солдатських депутатів у Петрограді. Цей факт не могли не враховувати досвідчені поліїики. Саме це змусило Тимчасовий уряд відправити до Києва офіціііну делегацію для переговорів з УЦР наприкінці червня. Тим часом позиції кадетів у російській столиці значно ослабли не лише з відставкою Мілюкова, але і у зв'язку зі зростаючою силою Петроградської ради. До того ж, активний учасник подій, міністр і один з лідерів партії меншовиків, Іраклій Церетелі, засвідчив, що "кадетські міністри не наважувалися заперечувати проти відправлення делегації, бо громадська думка була надзвичайно стурбована зростаючим конфліктом у прифронтовій зоні з тридцятимільйонним українським населенням. Але кадетські міністри висловлювалися проти будь-яких суттєвих поступок Раді, підкреслюючи, що Рада є приватною організацією, яка не отримала санкції регулярного народного голосування.Ми їм відповідали, що посилання на відсутність народного голосування мало сенс до того часу, поки ставлення українського населення до Ради і до її вимог було невиясненим. Але одностайна підтримка Ради українським народом зобов'язувала уряд рахуватися з нею як з виразницею волі українського населення. Більшість в уряді поділяло цю точку зору".

Отже,спочатку характерною ознакою було небажання ТУ надавати Україні автономію.Але ситуація змінилась. Червневі масові демонстрації у столиці Росії, поразка на Південно-Західному фронті зумовили гостру політичну кризу, втрату авторитету та суттєве послаблення офіційної влади. За цих умов Тимчасовий уряд уже не міг діяти тільки силовими методами, оскільки на захист Центральної Ради могли стати фронтові українські частини та більшість населення України. До того ж збройний конфлікт з Центральною Радою міг спричинити розкол у таборі російської демократії. Проте повністю прийняти вимоги ЦР щодо автономії ТУ не хотів.

ІІІ. ІГРОВИЙ ЕТАП

Група "УЦР" виголошує свій текст "І універсалу".Потім групи у формі переговорів вирішують, яким чином узгоджуватимуть поправки.Під час узгоджувального процесу сторони можуть провести і «таємні переговори», щоб досягнути компромісів.

Результатом переговорів повинно стати компромісне рішення, яке оформлюють у письмовому вигляді (ІІ універсал).

ІV.ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ГРИ

Учням на цьому етапі пропонується порівняти власний варіант розв'язання проблеми з тим, як вирішували цю проблему в реальному історичному часі.

Після цього проводиться обговорення гри навколо питань:

1.Чим вироблений учнями варіант відрізняється від "історичного"?

2.Який варіант ви вважаєте кращим для України-ваш чи справжній?
3.Наскільки важко було знаходити компромісне рішення?

4.Чого навчила вас гра, учасниками якої ви стали?

5.До яких висновків ви дійшли ?

Повернення до проблемного питання:"Як ви розумієте вислів В.Винниченка про тактику ЦР

у відносинах з Тимчасовим урядом: "Ні бунту, ні "покірності"?

Відбувається з використанням методу "Мікрофон".

V.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Опрацювати відповідний параграф підручника.

2.Скласти таблицю "І та ІІ універсали",використавши такі критерії для порівняння:
-причини проголошення;
-основні положення;
-результати.

ДЖЕРЕЛА:

1.Історія України: підручник для 10 класу / Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.-К.:«Генеза», 2010.
2.Процик А. Російський націоналізм і Україна в добу революції і громадянської війни // Проблеми вивчення історії Української революції. - К.:Інститут історії України,2002.- С.14-24
3.Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. - К.,2007.
4.Десятов Д.Л. Використання дидактичних ігор-стратегій на уроках історії // Ігри у навчанні історії в школі / Автор-упор. К.О. Баханов. - Х.: Вид. група "Основа",2013. - С.28-37

ВИХОВНИЙ ЗАХІД НА ТЕМУ: "МОЯ БАТЬКІВЩИНА-РІДНА УКРАЇНА"

Завдання заходу:

ознайомити дітей з основними державотворчими процесами;
формувати активну громадянську позицію;
розвивати у школярів почуття гордості за Україну та українців;
виховувати почуття патріотизму та любові до рідного краю;
сприяти усвідомленню єдності всіх жителів України;
формувати переконання у нетлінності духовних скарбів;

Обладнання: вишитий рушник, святковий хліб, калина, плакати з символікою та портрети видатних українців, ноутбук, мультимедійний проектор, екран, відеозаписи.

Епіграф: Свою Україну любіть,

За неї господа моліть…

Т.Г Шевченко

Державний Гімн України

Наталя Бучинська -"Це моя Україна"

"Піккардійська терція"-"Пливе кача..."

"Ми-єдина Україна"

ХІД ЗАХОДУ

На екрані знаходиться тема заходу. Лунає Державний Гімн України

Ведуча:

Нашу зустріч сьогодні пропоную розпочати такими рядками про Україну

МОЯ УКРАЇНА

На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов ' їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, на плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
(Микола Верещака)

Учні

Моя Батьківщина – це Україна! Ми щасливі,бо народилися на цій благословенній,Богом даній землі. Тут жили наші предки,діди-прадіди.Тут витоки українського роду, славетних традицій його.
Тут ми вперше сперлися на ноги,зробивши кроки в неозору далечінь.Тут забриніла нам рідна мова-співуча,солов'їна. Тут ми навчилися відповідати добром на добро,співчувати і допомагати ближньому своєму.
Тут шепочуть нам щось зажурені верби,а пломінка калина,схожа на українську дівчину,схиляється над прозорими плесами.Тут на родючих чорноземах буяє золота пшениця.а синє небо,здається,схиляється аж до землі.
Тут чуємо ми відгомін славетної героїчної давнини,мудрість князівських рішень та звитяга битв козацьких сповнюють серце гордістю.Тут якнайгостріше відчувається віковічне прагнення українців до своєї державності і свободи.

Перегляд відеокліпу Наталії Бучинської "Це моя Україна"

Ведуча

Україна в серці кожного з нас. Не можна не пишатися красою її природи,величчю історії,щирістю людей,милозвучністю мови. Простори нашої держави неосяжні,чорноземи родючі ,а ріки повноводні. Звідусіль лунає чарівна українська пісня...А що для вас значить Україна?

Асоціативне гроно.

Учні заповнюють "ягоди калини" тими словами,які у них асоціюються з Україною.Далі відбувається обговорення.

Дівчата в національних костюмах виконують танець з рушниками.

Ведуча

На долю нашої Батьківщини Випало багато трагічних і героїчних подій.Минувшина України-це історія народу,який безупинно боровся за свою свободу і незалежність.

Учні

В сиву давнину наші землі населяли войовничі племена кіммерійців,скіфів,сарматів та інші. Але відправною точкою формування державності став період утворення та розквіту Київської Русі(IX-XIII).Мудра політика київських князів,спрямована на об'єднання держави,може бути гарним прикладом для сучасних політиків.
Не можна оминути своєю увагою звитяжну боротьбу запорізького козацтва-цих лицарів і справжніх патріотів.Формування української нації припало на часи Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657 рр) Величезним здобутком її стало створення козацької держави- Війська Запорізького.
XVIII століття- тяжкий час для України.Автономію було ліквідовано,а осередок вільнолюбства і національної гідності- Запорізьку Січ-зруйновано.XIX століття стало часом відродження втрачених культурних здобутків,діяльності осередків національного спрямування.Під час Української революції початку XX століття виникло,хай і на короткий час,кілька національних держав: УНР, Українська Держава, ЗУНР. Справжнім досягненням та виявом прагнень українців до об'єднання стало проголошення Акту злуки 1919 р. Та тішитися здобутками довелося недовго.Ворожою хвилею насунула на наші землі більшовицька навала.
Після ряду поразок,поза волею народу, Україна 1922 року ввійшла до складу Радянського Союзу.Чорними літерами викарбувані роки панування тоталітаризму на наших землях.Репресії,Голодомор,війна,наступ на права і свободи...Та Україна,мов той Фенікс,відродилася. Сучасна,вільна і незалежна,суверенна Україна утворилася 24 серпня 1991 року.
Акт проголошення незалежності України.

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною, в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року:

– продовжувати тисячолітню традицію державотворення в Україні,

– виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно- правовими документами,

– здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України,

Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України.

Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на

території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
Державні символи,затвержені тоді- Гімн,Герб і Прапор наповнюють серця українців почуттям гордості. Важливою віхою історії новітньої державності стало прийняття 1996 року Конституції- Основного Закону,за яким ми всі живемо.

Учні пригадують імена видатних діячів,що відносяться до певних історичних періодів (князі,гетьмани,громадські діячі і т.д.)

Ведуча

Скільки славетних імен ви пригадали! Це були люди свого часу,їхні погляди та спосіб життя суттєво різнилися між собою,але спільною була мета-свобода та процвітання неньки-України. Які б шляхи на досягнення цього обрали діячі минулих століть?Якою вони хотіли б бачити Україну? Давайте зараз спробуємо це уявити,ставши на кілька хвилин на їхнє місце.

Учні поділяються на групи: "Князі Київської Русі", "Гетьмани" , "Громадські діячі
XIX ст.","Діячі Української революції". Групам роздаються інформаційно-мотиваційні картки. Їхнє завдання- розробити проекти майбутнього устрою України (політичного,економічного,територіального,соціального,культурного, зовнішньополітичного тощо) з точки зору діячів минулого (7-10 положень).

"Князі Київської Русі"

Ви-правителі величезної багатонаціональної середньовічної держави,господарство якої тримається на феодальних відносинах.В Київській Русі тільки-но запроваджено християнство.Племена і народності поступово змішуються,утворююючи нові етноси. Яким ви бачите майбутнє величезної частини своїх володінь,що отримає назву-Україна.

"Гетьмани"

Ви- провідники нового стану-козацтва,яке бореться за свободу українців від ворогів.Довгий час ваші землі перебували під гнітом Речі Посполитої.Основа вашого життя- право на вільне землеволодінння. Ви прагнете зберегти всі права і вольності,відвойовані вами,а це можна зробити,лише здобувши самостійність.

"Громадські діячі XIX ст."

Ви-представники інтелігенції,яка перебрала у козацької старшини керівництво національним рухом.А це означає,що великого досвіду громадсько-політичної діяльності у вас немає. Гніт Російської та Австрійської імперій,до складу яких входять українські землі,дуже великий.Організувати реальний спротив цьому ви не можете.Але перші кроки у визволенні України ви все ж робите.

"Діячі Української революції"

Ви-люди,які змогли отримати владу у складний переломний період історії.Вчитися на помилках ніколи,потрібно діяти швидко і рішуче,незважаючи на протидію ворожих іноземних політичних сил. Питання самостійності,демократичного устрою та соціальної справедливості-ось головне,що вас цікавить

Далі відбувається обговорення проектів,визначення їхніх спільних та відмінних рис.Учні роблять висновки,використавши уявний "мікрофон".

Ведуча

Україна пройшла війни та мир,поразки і перемоги,пишалася вірними синами і доньками,які свято люблять і шанують її. Зараз нам потрібно бути такми згуртованими як ніколи. Цілісність держави під загрозою .Багато наших земляків з честю захищають Батьківщину від ворожої навали. Імена героїв,що віддали своє життя за щасливе майбутнє нашої держави,навіки викарбувані в серцях.Тому я прошу помянути хвилиною мовчання героїв Небесної сотні та полеглих героїв війни на Донбасі.

Відеокліп "Плине кача..."

Учні

До тебе, Господи, взиваю
І сподівання щирі маю –
Що Україна вільна буде
Від лицемірства і облуди,
Від бездуховності й зневіри
Людців, душею зачерствілих,
Від злої долі та безправ’я,
І тих, які завжди лукавлять,
Від нетерпимості і зради,
Ярма грошей, полону влади,
Від фарисейства лже-героїв
І збайдужілості людської,

Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
Забувши все святе та вище,
І наче круків хижа зграя
Вкраїну навпіл розривають,
Розбрату сіючи в нас зерна...
Від всього зла, всієї скверни
Зціли, Всевишній нас Владико,
Щоб вільним став народ великий!

Отерплі душі, втиснуті у мушлях
Страху, злоби, зневіри і олжі
Стоять і нині знову на межі
Між світлом і пітьмою незворушно.
Куди іти? Кому себе продать?
В чиї обійми ввіритись довіку?
В людській подобі жить, чи мов каліка
Лиш подумки недолю проклинать?

Потреба ідеалу не даремна!
В бою за нього варто полягти,
Волошками у полі прорости
Чи променем розтяти царство темне.
І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
Чи знову не присилував зректись
Землі своєї й мови – не зречись!
Потреба ідеалу не даремна!

То ж хай народ наш, повний безнадій,
Зіщулений у макову зернину,
Воскресне духом, встане за Вкраїну
Й господарем відчується на ній!
…Із небуття, із попелу і тліну,
Оспівана поетами в віршах,
Постане скоро Вільна Україна,
За котрою стужилась так душа!

Спитай себе – чи ти для України
Душі вогонь готовий дати весь?
Хоч жити легше тим, хто на колінах,
Забувши, що таке сумління й честь,
У кому дух раба живий до нині,
Хто у душі плекає зраду й страх,
Із вуст чиїх чужинська мова лине
І хто майбутнє зводить на кістках…
Спинись на мить, поглянь в душі глибини –
А скільки в Тобі світла та добра?
На що готовий ти для України?
Пора переродитися! Пора!

Ведуча

Так,дійсно,саме від нас залежить,якою буде України. Всі ми-жителі півночі та півдня, сходу центру і заходу нашої неозорої Батьківщини,маємо чітко усвідомлювати-Україна єдина і неподільна.

Перегляд відео "Ми- єдина Україна"
Захід завершується Державним Гімном України

Автор: Катерина Шарко

Розробки уроків та виховних заходів

Немає коментарів:

Дописати коментар